Танцівниця, яка стоїть за музеєм
Крістіна Ойос та її музей
Хто така Крістіна Ойос, як севільська танцівниця стала кінозіркою та директоркою трупи, і чому її ім'я носить Museo del Baile Flamenco.
Забронюйте свій вечір фламенко ↗Танцівниця з Севільї
Крістіна Ойос народилася в Севільї у 1946 році. За даними Вікіпедії, вона почала танцювати у дванадцять років у дитячому шоу Galas Juveniles, а двоє викладачів — Аделіта Домінго та Енріке ель Кохо — живили її пристрасть до цього мистецтва. Севілья — також місто, де стоїть музей, і в його власній історії наводять її слова про те, що музей у її рідному місті віддасть танцю фламенко те, що танець дав їй самій.
Роки з Антоніо Гадесом
У 1969 році вона приєдналася до балетної трупи Антоніо Гадеса й залишилася там понад двадцять років, гастролюючи світом. У ті роки вона знялася у трьох фільмах режисера Карлоса Саури: «Криваве весілля» (1981), «Кармен» (1983) та «Чарівна любов» (1986). У 1983 році вона танцювала Кармен у балеті Гадеса в Парижі, де, за даними Вікіпедії, її виступ отримав захоплені відгуки. У музеї представлені картини та фотографії того періоду, які перегукуються з тим, що ви бачите в залах.
Її власна трупа
У 1988 році Хойос заснувала власну танцювальну компанію, прем'єра якої відбулася в театрі Rex у Парижі. Рік потому вона дебютувала з виставою Sueños Flamencos на Паризькому фестивалі 1989 року, а в 1990-му привезла її до Паризької опери, де її фламенко-компанія стала першою в своєму роді на цій сцені. Вона повторила цей тріумф у Стокгольмській опері. Вона також виступала на церемоніях відкриття та закриття Олімпійських ігор 1992 року в Барселоні та на Експо-92 у Севільї.
Як заснували музей
Історія самого музею розповідає, що ідея виникла у 2001 році, і її запропонували Хойос двоє соратників. Їй вона сподобалася тому, що, на відміну від іншої школи, музей у її рідному місті повернув би фламенко-танцю те, що він їй дав. Команда витратила понад чотири роки на його розробку, знайшла будинок XVIII століття поблизу Кафедрального собору та відкрила його двері у квітні 2006 року. Та ж історія називає його першим і єдиним у світі музеєм, присвяченим фламенко-танцю.
Її печать на сцені
Музей зазначає, що кожна хореографія, виконана на його сценах, несе печать якості Хойос, а сторінка бронювання описує виставу як поставлену нею. Виконавці змінюються щодня, тож незмінним залишається встановлений нею стандарт, а не фіксований склад. Її ім'я також фігурує на будівлі: повна назва — Museo del Baile Flamenco Cristina Hoyos. Новина музею від грудня 2025 року зазначає, що її було названо хресною матір'ю міжнародного фестивалю фламенко.
Її творчість на стінах музею
Постійна колекція музею налічує чимало творів, які зображують її та її сучасників. Картини Жана Ламуру показують репетиції та вистави «Кармен», весілля та румбу, серед фігур яких — Хойос і Гадес. Фотографії Оскара Бальдуччі фіксують постановки 1970-х і початку 1980-х років, зокрема Bodas de Sangre 1974 року та Suite Flamenca 1981 року. Інші митці, серед них Мігель Алькала та Марвін Стіл, долучили портрети Хойос та її колег-танцівників. Ці твори перебувають у галереях, а не на сцені вистав.
Нагороди та визнання
Вікіпедія перелічує довгий ряд відзнак. У 1991 році вона отримала Національну премію з танцю Іспанії та Золоту медаль міста Севільї. У 1993 році вона здобула Золоту медаль за заслуги в образотворчому мистецтві від іспанського уряду, а в 1997 році Франція зробила її кавалером ордена Мистецтв і літератури. Між 2005 і 2008 роками вона отримала Туристичну премію Андалусії, яка назвала її послом Андалусії. Для відвідувача суть проста: ім'я над дверима належить одній із найвідоміших танцівниць фламенко.
Джерела